Эмс.. хотела написать что-то жутко умное и философское, но все мысли куда-то улетели. Ну и Бог с ними.
Оу. Я поняла.
Скрябін - Старі фотографії
Здається, шо то було так давно,
Коли в руках тримаю цей альбом,
Нам було абсолютно все одно,
Не маючи нічого, мати всьо.
За гроші не купити тільки час,
Він всіх нас методично поділив-
Когось він опустив когось підняв,
А є на кого взагалі забив.
Старі фотографії на стіл розклади,
Дитячі історії смішні розкажи,
І справжнім друзям не забудь - подзвони,
Бо добре чи зле з тобою завжди вони.
Дешеве пиво і сухе вино
Робили нас щасливими людьми.
І ніби чудо польське радіо
Нам відкривало той незнаний світ.
Ми жили всі так ніби то був сон
І можна бути вічно молодим,
А залишився тільки цей альбом,
А мрії розлетілися як дим.
Старі фотографії на стіл розклади,
Дитячі історії смішні розкажи,
І справжнім друзям не забудь - подзвони,
Бо добре чи зле з тобою завжди вони.
Ми грали примітивну музику,
Так чесно, шо пробила би до сліз...
Чекали шо прийде такий момент,
Коли під ноги впаде цілий світ.
Годинник вперто роки рахував,
І кожен так як вмів так і зробив,
І тільки у альбомі всі підряд,
Ми будемо такими як тоді.
Здається, шо то було так давно,
Коли в руках тримаю цей альбом,
Нам було абсолютно все одно,
Не маючи нічого, мати всьо.
За гроші не купити тільки час,
Він всіх нас методично поділив-
Когось він опустив когось підняв,
А є на кого взагалі забив.
Старі фотографії на стіл розклади,
Дитячі історії смішні розкажи,
І справжнім друзям не забудь - подзвони,
Бо добре чи зле з тобою завжди вони.
Дешеве пиво і сухе вино
Робили нас щасливими людьми.
І ніби чудо польське радіо
Нам відкривало той незнаний світ.
Ми жили всі так ніби то був сон
І можна бути вічно молодим,
А залишився тільки цей альбом,
А мрії розлетілися як дим.
Старі фотографії на стіл розклади,
Дитячі історії смішні розкажи,
І справжнім друзям не забудь - подзвони,
Бо добре чи зле з тобою завжди вони.
Ми грали примітивну музику,
Так чесно, шо пробила би до сліз...
Чекали шо прийде такий момент,
Коли під ноги впаде цілий світ.
Годинник вперто роки рахував,
І кожен так як вмів так і зробив,
І тільки у альбомі всі підряд,
Ми будемо такими як тоді.
Друг прислал фотку с моего дня рождения. А оно было-то и не так давно. В конце марта. Ну, сравнительно недавно. Сначала на лице играла глуповатая улыбка..ностальгия, что ли. Времени прошло минимум, а столько всего изменилось с тех пор. Хотя нет. Вранье. Изменился только факт моего "необщения" с одним человеком. А ещё тогда всё только начиналось и казалось..впрочем, какая разница. Просто его больше нет в моей жизни. Для меня - нет. Несмотря на это вот в подобные моменты хочется вернуться в то время. Время, когда всё было так мило.. невинно.. весело и беззаботно. Всё было просто и ясно. Почему же дальше стало так запутанно? Истинной причины я никогда не узнаю. Впрочем, мне это и не нужно.
Опять мысли тянут в прошлое. Но на то оно и прошлое, чтоб остаться позади и даже мысленно не пытаться что-либо вернуть.
Этого не хватает. Вот в чем проблема. Жизнь порою бывает так скупа на эмоции и чувства) хех..